До 90-річчя дня народження Ліни Костенко

Ліна Василівна Костенко (19 березня 1930, Ржищів, Київська область, Україна) - українська письменниця-шестидесятниця, поетеса. Лауреат Шевченківської премії (1987). Ліна Костенко була однією з перших і найбільш примітних у плеяді молодих українських поетів 1950-1960-х років.

Збірники її віршів «Промені землі» (1957) й «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Подорожі серця», що вийшла 1961 року, не тільки закріпила успіх, але й показала справжню творчу зрілість поетеси,

поставила її ім`я серед видатних майстрів української поезії.

Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в часи застою призвели до того, що тривалий час вірші Л. Костенко практично не друкувалися. Але саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів,

над романом у віршах «Маруся Чурай», за який у 1987 була удостоєна

Державної премії УРСР імені Т. Р. Шевченка.

Ліна Костенко — почесний професор Національного університету Києво-Могилянська академія; почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1987) (за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»); лауреат премії Петрарки (Італія, 1994); лауреат Міжнародної літературно-художньої премії ім. О. Теліги (2000). Також була нагороджена відзнакою Президента України (1992) й Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000), але публічно відмовилася від звання Героя України.

Твори Ліни Костенко перекладені англійською, білоруською, естонською, італійською, іспанською, французькою, німецькою, італійською й французькою мовами.

Крила

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

 Землі немає, то буде небо.

 Немає поля, то буде воля.

 Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…

 А як же людина? А що ж людина?

 Живе на землі. Сама не літає.

 А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,

 А з правди, чесноти і довір’я.

 У кого – з вірності у коханні.

 У кого – з вічного поривання.

У кого – з щирості до роботи.

 У кого – з щедрості на турботи.

 У кого – з пісні, або з надії,

 Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає…

 А крила має. А крила має!